Доно́сити, -но́шу, -сиш, сов. в. доне́сти́, -су́, -се́ш, гл. 1) Доносить, донести до какого-либо мѣста. Ложки до рота не донесе. донести́ ря́ду. Окончить потчивать водкой рядъ гостей. Ряду.... донести не стало, — долийте пляшку. 2) Сообщать, сообщить. І було після сіх прилук, що донесено Оврамові так: он і Мелха породила сини братові твоєму Нахорові. донести́ ві́сти. Известить. Ох пошлімо галку, ой пошлімо чорну аж до Січі рибу їсти, ох нехай донесе, ох нехай донесе до кошового вісти. донести́ у ву́ха. Довести до свѣдѣнія. Як (хто) донесе татові у вуха, то зараз їй смерть.
Досва́тати, -таю, -єш, гл. Досватать.
Журнали́ст, -та, м. Журналистъ, литераторъ, пишущій въ журналахъ. Глузували журналисти незгірше й над Шевченком.
Зашолуди́віти, -вію, -єш, гл. Запаршивѣть.
Королева, -ви, ж. Королева. Королева ішпанська Ізабелла. Ум. королівонька. Запишалась єси, королівонько ти наша, не озвешся до нас.
Мазя́, -зяти, с. Запачканное, неопрятное дитя.
Маму́сенька и маму́сечка, -ки, ж. Ум. отъ ма́ма.
Перста, перст, мн. = перса. Ум. перста. Синку мій... Я тебе носила, своїми перстками кормила.
Покуса, -си, ж. Искушеніе. на покусу підводити. Искушать. Страшно тебе й слухати, що ти мене на покусу підводиш!
Торавий, -а, -е. Паршивый.
