Білюга, -ги, ж. = оклій, Aspius lucidus. Cм. білиця 5.
Живи́й, -а́, -е́. 1) Живой. Не кидай живого, не шукай мертвого. Лучче живий хорунжий, ніж мертвий сотник. чи живі-здорові? Какъ ваше здоровье. (Обычная форма привѣтствія). до живи́х печіно́к допекти́; вра́зити до живо́го . Сильно допечь, досадить. живи́й жаль бе́ре. Очень, въ высшей степени жаль. Живий жаль бере, як згадаєш про старовину. вея́на жива́ ду́ша. Каждый. Всяка жива душа з гаю, з поля пішла до села, або прилягла на спочинок під зорями. ні живої душі. Рѣшительно никого. Час пшеницю жати; а женців не видко нігде, нігде ні живої душі. в живі́ї о́чі бр́ше. Прямо въ глаза вретъ. живе́ зі́лля. Бальзаминъ. живе́ срі́бло. Ртуть. Живе срібло зразу збіжиться. Свѣжій, недавній. Дивилась, поки не осталось живого сліду на воді. Ум. живе́нький, живе́сенький.
Люб'я́та, -ят, с. мн. Милые. Мої люб'ята! (обращеніе).
Ніс, носа, м.
1) Носъ. носом закрути́ти. Быть недовольнымъ, выражать неудовольствіе. Та й закрутив же носом наш Кузьма Трохимович, неначе тертого хріну понюхав! З біса бо йому досадно стало. ніс під себе. Сконфузиться, оробѣть. Не що бо що, наче й чоловік щирий, а як прийдеться до діла, то й ніс під себе. носа вте́рти. Убавить спѣси, осадить.
2) Клювъ птицы.
3) Носокъ обуви.
4) Родъ игры въ карты. Ум. носик, носичок, носок. Ув. носюра, нося́ка.
Охлясти и охлянути, -ля́ну, -неш, гл. Отощать, обезсилѣть, ослабѣть. Охляв, як в дощ щеня. Охляв уже, не ївши три дні. Циган здорово охляв, не може (коси) тягти вже ніяк. Сиджу сама, серце в мене охляло.
Перетаскати Cм. перетаскувати.
Підвалина, -ни, ж. 1) Толстая балка, составляющая основаніе деревянной стѣны. Підвалини небесного чертогу хитаються, як запалає гнівом. 2) Часть ступы. Cм. ступа 2, 3.
Плигати, -га́ю, -єш, гл. Прыгать. Сердешний звір перекидався, плигав, вертівся і качався.
Пожбурити, -рю, -риш, гл. = пошпурити.
Укурювати, -рюю, -єш, сов. в. укури́ти, -рю, -риш, гл. Запыливать, запылить.
