Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вітка

Вітка, -ки, ж. 1) Ум. отъ віта. Калинова вішка, як рідная тітка. Ном. № 12398. Хороша, як вітка. Ном. № 8425. 2) Отрасль; потомокъ. Княжа острозьке, Ізяславська вітка. К. Бай. 9. 3) Притокъ. Вішки Дніпровії. 4) Надставка къ короткой ступицѣ въ колесѣ. Переясл. у. 5) То-же, что и лещата 3 б, но колья стягиваются обручемъ, сплетеннымъ изъ лозы; это называется: вітку набити. Лебед. у. (Лобод).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 241.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІТКА"
Бебуля, -лі, ж. Толстая синяя бумага, въ которую заворачиваютъ сахаръ. Мил. М. 99. Cм. бібула.
Відлипати, -па́ю, -єш, сов. в. відлипнути, -ну, -неш, гл. Отставать, отстать, отклеиваться, отклеиться.
Глибшати, -шаю, -єш, гл. Становиться глубже. Печеря ніби глибшала, темніла, чорніла. Левиц. І. 450.
Ґо́вда, -ди, ж. Башка. Подольск. г.
Ли́нути 1, -ну, -неш, гл. 1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305. 2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Накара́скатися, -каюся, -єшся, гл. Навязаться, пристать.
Намисти́на, -ни, ж. Одно зерно мониста. Ум. намистинка, намисти́ночка.
Посміховисько, -ка, с. = посміховище. Гн. І. 115.
Розмекетатися, -чу́ся, -чешся, гл. = розмекетатися.
Сватуньо, -ня, м. ласк. отъ сват.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.