Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірутний

Вірутний, -а, -е. Дѣйствительный, подлинный, настоящій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИЙ"
Баталійон, -ну, м. Баталіонъ. Три баталійони війська. Гн. І. 54.
Ду́рно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Мет. 421. Ум. дурне́нько, дурне́сенько.
Задзича́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = заджижчати. Коли не коли задзижчить... роботяща бджола. Греб. 402. А мухи разом задзижчали: «Ось годі, не кажіть!» Гліб. 114.
Лебедочко, -ка, м. Ум. отъ ле́бідь.
Ловійво, -ва, с. Ловля, ловитва. Мнж. 184.
Плеснути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ плескати. 1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210. 2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами.
Повідлазити, -зимо, -зите, гл. Отползти (во множествѣ).
Покричати, -чу́, -чи́ш, гл. Покричать.
Походити, -джу, -диш, гл. Походить, быть похожимъ. Такий він був тихий, звичайний... і на панича не походив. МВ. (О. 1862. III. 44). Він більш походив на звірюку, як на чоловіка. Стор. МПр. 83.
Рабований, -а, -е. Награбленный.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРУТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.