Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віршувати

Віршувати, -шую, -єш, гл. 1) Сочинять стихи. Нехай собі у куточку і віршує й плаче. Шевч. 377. 2) Произносить поздравительные стихи, віршу; декламировать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШУВАТИ"
Байдрак, -ка, м. = будяк. Carduus. Вх. Пч. II. 30.
Брундишка, -ки, ж. Раст. Bulbocodium ruthenicum. Анн. 72.
Воячка, -ки, ж. Воительница.
Жахли́во нар. Пугливо. Озираючись жахливо, вибігла його дівчина. МВ. (О. 1862. І. 92).
Конанійко, -ка, с. Ум. отъ конання.
Набо́рсати, -саю, -єш, гл. 1) Нанизать. Шух. І. 130. 2) Напутать (нитокъ). Ото скільки ниток наборсала. Харьк. г.
Оповісточка, -чки, ж. Ум. отъ оповістка.
Підвірок, -рка, м. = підворок. Борз. у.
Простигати, -га́ю, -єш, сов. в. простигти, -гну, -неш, гл. Простывать, простыть. Кличе мати вечеряти: галушки простигли. Н. п.
Шмаркатий, -а, -е. = смаркатий.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРШУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.