Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віршник

Віршник, -ка, м. Стихотворецъ. Латинський віршник. Шевч. 298.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШНИК"
Глуха, -хи, ж. = глуханя. Вх. Лем. 404.
Доста́тнє, — ньо, нар. 1) Достаточно, зажиточно. У роскошах жили, не так щоб уже дуже, а достатньо таки. Лебедин. у. 2) Вдоволь. У його усього достатньо. Н. Вол. у.
Дровиня́ка, -ки, ж. Большое полѣно дровъ, бревно. Дві дровиняки, чотирі колики, восім дір, дев'ята щіль. (Загадка: ярмо). ХС. ІІІ. 64.
Загамува́ння, -ня, с. Обузданіе, укрощеніе, усмиреніе.
Курій I, -рія, м. = курець. Драг. 13.
Поборсень, -сня, м. Постромка. Сим. 37.
Пожиткувати, -ку́ю, -єш, гл. Пользоваться.
Пошукати, -ка́ю, -єш, гл. Поискать.
Прикраса, -си, ж. Мелкія украшеніи комнаты, платья. Рк. Левиц.
Ребровачка, -ки, ж. = рубель (для катанья бѣлья). Вх. Зн. 68.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРШНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.