Бізцем нар. = бігцем.
Бреніти, -ню́, -ни́ш, гл. = бриніти.
Бузинка, -ки, ж. Ум. отъ бузина.
Власноручний, -а, -е. Собственноручный. Багато гетьманських власноручних листів.
Ворож, -жа, м. = ворожбит.
Курваль, -ля́, м. Распутный человѣкъ.
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Минули ті роки, що роспірали боки. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Минули вже село, — знову поле. не минай корчма (употребляется какъ существительное). Пьяница. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Де був багатий жид і того не минали. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине.
Попідлещуватися, -щуємося, -єтеся, гл. Подольститься (о многихъ). Вони такі, шо до всіх попідлещуються.
Пригодонька, -ки, ж. Ум. отъ пригода.
Псярня, -ні, ж. = псюрня. От доведеться піти світ за очі через ту псярню.
