Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відвітний

Відвітний, -а, -е. Отвѣтный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 207.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВІТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІДВІТНИЙ"
Гайдабура, -ри, м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.
Дригті́ти, -гчу́, -ти́ш, гл. = драгліти. О. 1862. VIII. 49.
Зате́мнювати, -нюю, -єш, гл. = затемняти. Затемнює євангельський завіт. К. ПС. 62.
Клюк! I меж. 1) Выражаетъ клеваніе. Мнж. 4. 2) = цюк. Сокиркою все клюк та клюк. Грин. І. 225.
Козакуватий, -а, -е. Имѣющій козацкій нравъ. Желех. Козакувата руська шляхта. К. Кр. 14.
Кокорудка, -ки, ж. Шишка (сосн. и пр.) Вх. Уг. 245.
Лобурча́, -чати с.? Ой дівчата лобурчата, де ваш розум дівся? Канев. у.
Страптувати, -ту́ю, -єш, гл. ? Пішла би я в чисте поле по стадо воронеє, своє зілє страптувати. Гол. IV. 348.
Устній, -я, -є. Устный, словесный. Устня мова з науки. К. (О. 1862. ІІІ. 29).
Утягуватися, -гуюся, -єшся, гл. = утягатися.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІДВІТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.