Виговорювати, -рюю, -єш, сов. в. виговорити, -рю, -риш, гл.
1) Выговаривать, выговорить, упрекать, упрекнуть. Шкадронний і давай йому виговорювать: за що се, діду, ти мене цураєшся? Звісно, я йому виговорю, що вони голі, на відданню, а ти їм нічого не придбав.
2) Высказывать, высказать. Що говорять, то й виговорять.
3) Заговаривать, заговорить (о знахарскомъ заговорѣ). Виговорити.... рабу Божому (уроки).
4) Выговаривать, выговорить, включить въ договоръ, въ условіе. Cм. виговоряти.
За́здрити, -дрю, -риш, гл. = заздростити. — очи́ма. Завистливо, съ завистью смотрѣтъ. Як побачить було, що хто небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима.
Заміра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заме́рти, мру́, мре́ш, гл. Замирать, замереть, обмирать, обмереть. Серце б'ється, замірає. Не дай спати ходячому, серцем замірати. В мене серце наче замерло. 2) Впадать, впасть въ летаргію. Як їй не вірити, коли вона, заміравши, бачила, яке на тому світі є мучення і злодіям, і табашникам.
Налясува́ти, -су́ю, -єш, гл. ? Омельченкові не налясував дощ: година стала.
Недосвідченість, -ности, ж. Неопытность. Cм. недосвід.
Обтяжно нар. = обтяж.
Продимляти, -ля́ю, -єш, сов. в. продими́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Прокапчивать, прокоптить.
Тендериця, -ці, ж. = тенгериця = кендериця. Ум. тендеричка.
Уходжий И Ухожий, -а, -е. — до кого Бывающій у кого. Ти бабусю.... видно до панів уходжа.
Фужделити, -лю, -лиш и фуждіти, -джу, -диш, гл. О вѣтрѣ: шумѣть, бушевать.
