Боронити, -ню́, -ниш, гл. 1) Оборонять, защищать; хранить В морі не втопила, од смерти боронила. Предки наші славні боронили волю. Нехай мене Бог боронить від лихої напасти. 2) Запрещать. Оженися, сину, я не бороню, та не бери вдови, бо я не велю. Ой прошу вас, гості милі, не бороньте того. 3) Бороновать. Оре плугом, кіньми боронить.
Знакомість, -мости, ж. = знакімля.
Карапудливий, -а, -е. Пугливый (о лошади).
Мі́рницький, -а, -е. Землемѣрскій.
Невмірайко, -ка, м. = невмірака.
Острів, -рова, м.
1) Островъ. Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться.
2) = острева. Ум. острівець.
Полявина, -ни, ж.
1) Поляна. Пасли овець на полявинах.
2) полявина. Часть невода: пространство сѣти изъ 4-хъ ячей дев'я́тки или трехъ семиразки; черезъ каждыя двѣ полявини по длинѣ невода прикрѣпляютъ поплавокъ.
Пошкитильгати, -га́ю, -єш, гл. = пошкатильгати.
Провидіти, -джу, -диш, гл. Прозрѣть. Ту є на долині така керниці.... що й аби темний у ні умивсі, то би провидів.
Тойді нар. = тоді. Тойді орли сизопері налітали.
