Бовкати, -каю, -єш, гл.
1) Звонить отрывисто: ударять (въ колоколъ). Бовкає дзвін у неділю. Чуємо, що бовка дзвін, та не знаємо, де він.
2) Говорить необдуманно. Нехай хоч жінки ледачі посоромляться, а то ще й при йому инший таке пробовкне, щоб їх лиха година бовкала.
Відчикрижити, -жу, -жиш, гл. Отрѣзать, откроить, откромсать.
Граба́рка, -ки, ж. 1) Тачка, повозка для возки земли. 2) Артель землекоповъ съ тачками. 3) Земляная работа.
Долітце́, -ця́, с. Ум. отъ долото.
Колечко, -ка, с. Ум. отъ коло.
Листоно́ша, -ші, м. Почтальонъ.
Пинити, -ню, -ниш, гл. Мѣшать, препятствовать.
Полиняти, -ня́ю, -єш, гл. Полинять, поблекнуть. Полиняла стрічка, брови полиняють.
П'явиця, -ці, ж. = кіняча. Піявица лошадиная.
Румегати, -га́ю, -єш, гл. = ремиґати.
