Відтикати Ii, -каю, -єш, сов. в. відтикати, -тичу, -чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — копи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки?
Гріхо́вний, -а, -е. Грѣховный, грѣшный. Гріховного пестування старе тіло просить.
Доторка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. доторкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = доторкатися. Перенесу ключі не побрязкаючи, пробужу малого не доторкаючи.
Заплазува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Запачкаться, загрязниться ползая.
Зві́тци, звітці́ль, звітціля́, нар. = звідци.
Куватися, кую́ся, -є́шся, гл. Коваться. Не кується, дак плещеться.
Ложни́ця, -ці, ж. Спальня. (Молоду) в ложницю повели.
Папортина, -ни, ж. = папороть.
Приторочити, -чу́, -чи́ш, гл. Привязать ремнями (тороками). Приторочити сакви коло сідла.
Упливовий, -а, -е. Вліятельный.
