Ді́ти, -те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Дітки, ще короткий час я з вами. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися.
Єписко́пський, -а, -е. Епископскій.
Задава́тися, -даюся, -є́шся, сов. в. зада́тися, -да́мся, -даси́ся, гл. Вознамѣриваться, вознамѣриться, рѣшить сдѣлать. Вона ще літом, як сонечко сипало теплим промінням, задалась, виходячи з церкви, понести колись попові рунце на розжиток.
Їєшня, -ні, ж. = яєшня.
Пішоходець, -дця, м. Пѣшій. Став пішоходець із тернів виходити.
Потребити Cм. потребляти.
Приповістка, -ки, ж. = приповість. Приповістка батькова за татарський набіг.
Роскидати, -да́ю, -єш, сов. в. роскидати, -даю, -єш, одн. в. роскинути, -ну, -неш, гл. 1) Разбрасывать, разбросать, раскидывать, раскидать, раскинуть. Бідні роскидають, а багаті збірають. Не штука роскинути, а штука зібрати. 2) Разрушать, разрушить, разобрать (постройку). А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дрівець. 3) Раскидывать, раскинуть врозь. Лежить собі на пісочку, білі рученята роскидала. 4) Простилать, простлать, разослать. Роскиньте ж, небожата, червоний цвіт славетний по чорній сумній домовині Тарасовій.
Тарахкало, -ла, с. Погремушка, родъ дѣтской игрушки. Ум. тарахкалко, тарахкальце.
Шарпун, -на, м. ? Шарпони мене, Боже, своїм шарпуном на мене, на жінку і на моїх діток.
