Брязнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ брязкати. 1) Зазвенѣть, звякнуть. Брязнули ключі од комори йдучи. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. Брязнув гаманом на стіл. Ось і у всі дзвони брязнули. 2) Упасть, ударяясь о земь. Горщик як брязне об піл. Мати зробилась як крейда біла, так і брязнула об землю. . На яку коняку не покладе руку, вона з усіх чотирьох і брязне. 3) Ударить. Брязнула невістку по зубах.
Бурдей, -дея, м. 1) Землянка. 2) Курная изба. 3) Публичный домъ. Ум. бурдейчик.
Набаляндра́ситися, -шуся, -сишся, гл. Наговориться вдоволь о пустякахъ.
Пайстровий, -а, -е. = вибійчаний. Штани пайстрові.
Платитися, -чу́ся, -тишся, гл. Оплачиваться. Чуже личко ремінцем платиться.
Пообпалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Опалиться (о многихъ), загорѣть (о многихъ). Пообпалювались у дорозі на тих степових вітрах.
Проциндрювати, -рюю, -єш, сов. в. проци́ндрити, -рю, -риш, гл. Проматывать, промотать, спустить. Грошей вчора він проциндрив шось не трохи.
Смичок, -чка, м. = лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути.
Струпіти, -пію, -єш, гл. Покрываться струпьями.
Торбаниста, -ти, м. Играющій на торбанѣ.
