Заманя́чити, -чу, -чиш, гл. = замаячити. З жита заманячила дівоча постать.
Засмутува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Опечалиться. Засмутувала на чужій стороні.
Имберь, -рю, м. Инбирь. Положила туди яєчок, имберю, бобків. Ум. имбе́рець. Намочу горілки у зеленій пляшці з имберцем і з перцем, з своїм щирим серцем.
Крадюка, -ки, м. = крадій. Мир. у.
Лічи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Считаться. 2) Лѣчиться. Я буду лічитись дома.
Потемніти, -ні́ю, -єш, гл. Потемнѣть. Калино-малино, чого потемніла?
Пронюхати Cм. пронюхувати.
Роскущитися, -щу́ся, -щи́шся, гл. Разрастись кустомъ. Роскущилась бузина.
Спродаж, -жу, м. Продажа. У дядини були колеса на спродаж.
Уробляти, -ляю, -єш, сов. в. уробити, -блю, -биш, гл. 1) Вдѣлывать, вдѣлать, вставлять, вставить. 2) Дѣлать, сдѣлать, нарабатывать, наработать. Во которий чоловік теє уробляє, повік той щастя собі має. Літом і мале піде, то вробить. Як ручки вроблять, так спина й зносить. Піду додому, мо що небудь до вечора вроблю. Рано вставши, багато вробиш. Пішов.... на поле подивиться, що вона вробила. 3) Дѣлать, сдѣлать, смастерить. А вробимо топірчики та з самої сталі. 4) Воздѣлывать, воздѣлать, обрабатывать, обработать. Тут які рівненькі ріллі, — не так, як у нас. — Е, бо лучче вроблено. 5) — у що. Запачкивать, запачкать, загадить во что. Ото як уробила рукав у сажу. 6) вробити волю. Исполнить желаніе. Мила волю уробила: главку йому поїскала.
