Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Добро́бут, -ту, м. Благосостояніе. Буде на сторожі добробуту народнього стояти.
Є́ресь, -сі, ж. Ересь.
Нав'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. нав'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Навязывать, навязать, связывать, связать. Нав'язала снопів з двадцять. 2) Привязывать, привязать. Виявились і баштани в степу з нав'язаним по тичках пір'ям, щоб то хижу полохати птицю.
Нао́рювати, -рюю, -єш, сов. в. наора́ти, -орю, -реш, гл. Вспахивать, вспахать. Наори мілко та посій рідко, то і вродить дідько.
Побратимець, -мця, м. = побратим. Ото його і гості й побратимці.
Рильний, -ного, м. Испорч. лірник.
Семисотний, -а, -е. Семисотный. Випросталась, як семисотна верства.
Тетерук, тетерюк, -ка, м. = тетервак. Глухий, як тетерук.
Шишлак, -ка, м.
1) Шишка (на тѣлѣ)? На шиї у волів шишлаки отакі як картоплини.
2) Барашковая шапка.
