Заліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. За сто миль залетіла. .
Ночовки, -вок и ночо́вочки, -чок, ж. мн. Ум. отъ ночви.
1) Малое корыто.
2) Родъ узора въ вышивкѣ.
Облетіти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Облетѣть (вокругъ); переносно: быстро обѣжать. Мов сизая голубонька село облетіла.
2) Обсыпаться. Щось її (грушу) трусить: вже грушки обсипались і лисця облетіло.
Повисиплятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Выспаться (о многихъ). Повисиплялися наші хлопці сьогодні і за ту, і за сю ніч.
Позавічно нар. Заглазно, заочно. Я не була при тому, як се діялось. Це становий записав позавічно.
Понасуплювати, -плюємо, -єте, гл. Нахмурить (во множествѣ).
Спіткнутися Cм. і. спотикатися.
Спускати, -ка́ю, -єш, сов. в. спустити, спущу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. спустити во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? спускати луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. — ціну. Сбавлять, сбавить цѣну. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожарі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана.
Стовкти, -вчу, -чеш, гл.
1) Отолочь, обшастать. Стовк мішок проса тому чоловікові. У куми в гостях була та й не стовкла пшона.
2) Истолочь.
3) Расшибить. Схилився на поліно, та стовк собі коліно.
Уписування, -ня, с. = упис.
