Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бугаячий

Буга́ячий, -а, -е. Свойственный, принадлежащій племенному быку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 105.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЯЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "БУГАЯЧИЙ"
Гадовий, -а, -е. Змѣиный, свойственный гаду. Гадове Кодло. Бранное слово. Енея, гадового сина, пужни по своєму. Котл. Ен. IV. 36. Гадова свинота. Ном. № 12403.
Жайвороня́, -ня́ти, с. Птенецъ жаворонка. Ум. жайворонятко.
Їздець, -дця́, м. Ѣздокъ. К. ЧР. 92. Вчора увечері приїхав їздець. МВ. І.
Обіч нар. 1) Въ сторонѣ. 2) = побіч.
Перенімечитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться.  
Прихильно нар. Благосклонно.
Прокипіти, -плю, -пиш, гл. Прокипѣть.
Росяний, -а, -е. Росистый, росный. Росяна нива. КС. 1882. V. 358. По степу росяному шлях мрівся. МВ. (О. 1862. І. 77). Ранок свіжий і росяний саме розгорявся. Левиц. Пов. 37.
Скапарити, -рю, -риш, гл. = скапарати. Желех.
Штик, -ка, м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова БУГАЯЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.