Ванькир, -ра, м. = валькир.
Гра́мота, -ти, ж. 1) Грамота. У руках царська грамота. 2) Грамота, умѣнье читать и писать. Уже воно й грамоти бралось.
Жа́лувати, -лую, -єш, гл. 1) Жалѣть, сожалѣть о комъ, чемъ. А мати і спиняє, й жалує спиняти сина. Ой поїхав мій миленький за буковиною, — ой чую ж я через люде — жалує за мною. 2) Жалѣть кого, состраданіе къ кому чувствовать. Шрам Паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам.... приняв усю вину на одного себе. А то ж я з чого тсе говорю, як не з приязні моєї?... Тебе жалуючи говорю, тебе люблячи. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. 3) Относиться къ кому съ заботливостью, съ любовью, любить, ласкать. Ой ідеш ти, доню, між чужії люде: ой хто ж тебе, доню моя, жалувати буде? Батько наш був дуже добрий: жалував нас обох рівно, і брата й мене. От баба свою дочку й жалує, а дідову все лає, все лає. Чи добре тобі тут, сину? Чи жалують тебе? Лихого нічого жалувати. Був у чоловіка собака; покіль молодим був, дак він його і жалував, а як ізстарівсь, дак він його проганяє. Кинулась нас цілувати, жалувати Катря. 4) Жалѣть, беречь, скупиться. З чужої торби хліба не жалують. Біжи, біжи, королевичу, не жалуй коня. Ганна грошей не жалувала.
Коливо, -ва, с. Кутья, канунъ. Царство небесне, пером земля!.. (примовляють, як їдять коливо).
Мло́сно нар. 1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно.
Мулки́й, -а́, -е́ 1) Илистый. 2) — брус. Мягкій точильный камень.
Попереводити, -джу, -диш, гл. То-же, что и перевести, но во множествѣ.
Почестка, -ки, ж.
1) Приношеніе, даръ (начальству, уважаемымъ лицамъ, сватамъ). Почестку приніс. Випросила у мене півня й пшона, в-останнє почестку дати своїм товаришкам і досвітчаній матері. Почестку їм (старостам) дала, і запили заручини.
2) Честь, слава. Дивись, як Семен пішов у почестку.
Проїзджачий, -чого, м. Проѣзжій. Та прохожих, проїзджачих у двір закликає. Перехожий, проїжжачий — що їх там на шляху ні кидалося в вічі, ніхто мене не заняв, спасибі Богу.
Пролазити, -жу, -зиш, сов. в. пролізти, -лізу, -зеш, гл. Проползать, проползти; пролѣзать, пролѣзть. Пролізла гадюка. Марко проліз по під кущем глоду. Не можна в двері, — я в кватирку, або пролізу в иншу дірку.
