Балувати, -лую, -єш, гл.
1) Проводить время въ балахъ, пировать.
2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине.
Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Запоро́жський, -а, -е. Запорожскій. Що дід, а що жид, а що й запорожський козак.
Насталювання, -ня, с. Насталенье, наварка сталью. У Марка Вовчка употреблено какъ названіе насталеннаго мѣста инструмента. Павло на ході взяв сокиру, що з під лави насталюванням блищала.
Непристойність, -ности Неприличіе.
Пиндючливий, -а, -е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива.
Порічанин, -на, м. Прирѣчный житель.
Порозцвірінькуватися, -куємося, -єтеся, гл. О воробьяхъ: раскричаться.
Потемнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться темнѣе.
Самоїстність, -ности, ж. = самостайність.
