терпець

Терпець, -пцю, м. Терпѣніе. Еге! терпи, — що терпець увірвався. Чуб. 1. 297. Багач не має терпцю, приходит знову і знову. Гн. II. 28.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 257.

Випадкові слова

Товстопрядуха, -хи, ж. Прядущая толсто. Товстопрядуха возом везе, а тонкопрядуха під рукою несе. Грин. II. 307.

повністю...

Притамувати, -му́ю, -єш, гл. Задержать, придержать.

повністю...

Полапати, -паю, -єш, гл. Пощупать. Полапала за ребро. Чуб. II. 86. Ось понеси молоть, то підкруте, полапа борошно та й сяде. Ном. № 3114, стр. 285.

повністю...