Аґа́, аґи́, м. Старшина, начальникъ (у турокъ, татаръ и пр.). «Хлоп'ята!» обізвавсь аґа, отаман сивий.
Лице́рствіє, -вія, с. = лицарство. Чи не мої би котрий козак собі слави лицерствія достати?
Луча́й, -ча́ю, м. Случай.
Переташовуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. переташуватися, -шуюся, -єшся, гл. Перекладываться, переложиться. Дорога була труска і приходилось разів кілька переташовуватись.
Подавати, -даю́, -є́ш, сов. в. подати, -дам, -даси, гл.
1) Подавать, подать. Як Бог дасть, то і в вікно подасть. Будеш, будеш ти лежати, питонки прохати, та нікому тобі буде і кухля подати. Подай, мила, свою білу ручку.
2) Давать, дать. Він мені подав за себе викуп. Йому подам на суд увесь мій побит. Він подавав кожному в руку. Подавав серпи їм золотії. Подати милостиню. На церкву подав. — до рук. Вручать, вручить. — звістку. Извѣщать, извѣстить. — рушники. Обычай сватовства: принимая предложеніе, перевязать сватовъ особо для того приготовленными полотенцами. От послався до неї, — вона й рушники подавала.
3) Отдавать, отдать въ выраженіяхъ: — на глум, на поталу — Cм. глум, потала.
4) Передавать, передать, посылать, послать — письмо, деньги или подарокъ. Вибачайте, що так довго листу не подавала. Коли я умру, то й поховайте і до моєї миленької листи подайте. Ми одписували своєму салдатові та й подали йому два карбованці. Я б гостинчик (татові) подавали, та ніким подать. подати мо́ву. Передать (слова). Подали тую мову один по одному, один по одному.
5) — голос. Отзываться, отозваться, заговорить. Чи ви поніміли? Подайте хоч голос.
6) Казаться, показаться. На лиці наче б то чорний подає.
7) Подало му. О больномъ: ему лучше.
Понеділковий, -а, -е. 1) Понедѣльничный. День понеділковий. Понеділкові пісні.
2) Понеділкова жінка. Женщина, придерживающаяся обычая понеділкування. Що бішена кішка, що понеділкова жінка, що чоловік з Боришполя — все їдно.
Прогавкати, -каю, -єш, гл. Пролаять.
Сположити, -жу, -жиш, гл. — на руки кому. Возложить на кого, поручить кому. Там були такі коні, що ними тільки гній вивозять, — так йому сположили на руки їх чистити.
Сукуватий, -а, -е. Суковатый. Уставай, мила, привіз я дубину, тонку, та довгу, та сукувату.
Удаватися, удаю́ся, -є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Не вдавайся в гульню. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об'їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Въ значеніи: обращаться къ Помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько ти пропав навіки. Cм. вдарятися 4. 2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Не вдаватися в жадне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. До ворожки вдалися. Вдився собі до людей добрих. Ой удався козак Нечай до коня словами. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Уродись, та й удайсь. Який удався, такий і згинеш. Удався він високий, здоровий. Удалась така лінива. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. І мій батько такий мався, і я в його вдався. — до чого. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався.