Гопцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. 1) Танцовать, плясать, топая. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють. 2) Скакать (о лошадяхъ). Під гаківницями гопцюють коні.
Кібець, -бця, м.
1) Кобчикъ. Ой намостив кібець гніздо на високій тополі.
2) Названіе одного изъ играющихъ въ дѣтской игрѣ въ перепелицю. Ум. кібчик. Летять спастись в лісах обширних од злого кібчика когтей.
Лахмання, -ня, с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора.
Леестрови́к, -ка, м. = лейстровик. Стали недоляшки поруч із ляхами, — обгорнули наливайців леестровиками.
Оружно нар. Съ оружіемъ.
Прибірниця, -ці, ж. Та, которая прибираетъ. Сестриця-прибірниця мої кісточки прибірала.
Пуговиця, -ці, ж. Родъ мѣдной пуговицы съ ушкомъ; такія пуговицы употребляются для украшенія кожаныхъ сумокъ (табівок).
Самозелень, -ні, ж. Раст. Euphorbia amygdaloides.
Теркотіти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) = теркотати.
2) О птицахъ: щебетать, чирикать. Пташки лящать, теркотять, співають.
Утома, -ми, ж. Утомленіе, усталость. Утомилась би Мар'яна, — утоми не чує.
