Ґахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується.
Залуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. залучи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Завербовывать, завербовать, затянуть въ свою компанію, залучать, залучить. І веселились у чернечих душах, що Конашевича до себе залучили. На зіму хто небудь залучить мого дідуся скотину порати, вірьовки плести. 2) Загонять, загнать домой домашнее животное (изъ стада). Кожне своїх овець залучало додому. Залучав скотину. Гусей або утяток з річки залучити. 3) Доставать, достать, получать, получить. Оце було, як залучить собі яблучко въ кишеньку, дак і закличе мене в хлівець: «На, мамо!» — слави. Пріобрѣсти славу, прославиться. Ой не схотів та пан Сива козакам служити, він пішов же до ляшеньків слави залучити.
Ізп.. = ісп... Cм. сп.
Круп'яр, -ра, м. = круподерник.
Начин, -ну, м. Начало. Се який начин пісні?
Повідхиляти, -ля́ю, -єш, гл. То-же что и відхилити, но во множествѣ.
Промикати, -каю, -єш, гл. Продернуть, протянуть сквозь что.
Стояк, -ка, м.
1) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
2) Часть звіяшок (Cм.).
Тулити, -лю, -лиш, гл. 1) Прижимать, прикладывать, прилагать. Кожну сорочку тулила вона до лиця, до сухих безслізних очей. Тулила, неначе ненька свою дитину до грудей. Подобалось душі вашій кріпацтво, так ви його і до християнства тулите. 2) Складывать, сжимать, свертывать. Книші тулить.
Филозофний, -а, -е. Умный, мудреный. хитрый.
