Вихолка, -ки, ж. Мятель, вьюга.
Закида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. заки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуті. Закидай мати дрова! (у піч). На Юрія сіна кинь, та й вилки закинь. Невід закидали й досі не піймали. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. Закинули в дамку неволю. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. 4) Выпивать, выпить. Видно, чисто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. То же значитъ и закинути в голову. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорим, по-турецькі закидало. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Лесь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. — гадю́чку (на кого). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я... наче мені не втямки. 7) сов. в. заки́дати, -даю, -єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами.
Зв'я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зв'яза́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Связывать, связать, обвязывать, обвязать. Возьми ж, сину, нагаєчку і віжки, зв'яжи жінці рученьки й ніжки. Зв'яжи мені головоньку, най не болить дуже. 2) Вѣнчать, обвѣнчать. Мені ще тоді п'ятнадцять літ було, що тепер піп не зв'язав би.
Зжилова́тіти, -тію, -єш, гл. Сдѣлаться жесткимъ.
Ле́ґурно нар. Медленно, медлительно. Гля', як яструб летить леґурно! Чого це він? Чи не голуба несе; а мо й ззів, — важко. Екатерин. г.
Ліси́ще, -ща, м. Ув. отъ ліс.
Примір, -ру, м.
1) Намѣреніе. Я маю примір поїхати у ліс.
2) Примѣръ.
Рушатися, -шаюся, -єшся, сов. в. рушитися, -шуся, -шишся, гл. Двигаться, двинуться, трогаться, тронуться, шевелиться, шевельнуться. Ольга не рушилася, з місця. Батько рушився в дорогу. А ну, рушайтесь на роботу. вітер рушається. Поднимается вѣтеръ.
Толоб, -ба, м. = кадіб.
Шкарб, -бу, м. = скарб. У Петренковому лісі єсть погріб, тільки завалився, — там шкарб похований.