Глинка, -ки, ж.
1) Ум. отъ глина.
2) Фарфоровая глина.
Джирча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Дребезжать. А голос такий у його був, як з бочки, аж вікна джирчать.
Зазу́ленька, -ки, ж. Ум. отъ зазуля.
Засло́на, -ни, ж. 1) Занавѣсъ. 2) = заслінка. Швидче лізьте під припічок. Я заставлю вас заслоною, а як усі поснуть, тоді випущу. 3) Защита. Моя ти радість і одрада, моя заслона і ограда.
Каюк, -ка, м. Родъ лодки; въ различныхъ мѣстахъ различной величины и устройства: на Днѣстрѣ и Днѣстровскомъ лиманѣ до трехъ сажень длины, сдѣланная изъ досокъ, рыболовная лодка. въ Полтав. г. — килевая лодка изъ цѣльной колоды, поднимающая груза до 30 пуд. въ — небольшая рыболовная лодка для одного человѣка. Въ думѣ «Про Кішку Самійла» каюки имѣются у запорожцевъ: когда Самійло Кішка подъѣхалъ къ о. Тендрову на турецкой галерѣ, — тоді козаки у каюки скакали, тую галеру за мальовані облавки брали та на пристань стягали. Ум. каючо́к. Разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив.
Набі́г, -гу́, м. Набѣгъ.
Повід, -вода, м. Поводъ. Украдено в мене коня вороного і поводи з зеленого шовку. Ум. повідець.
Прибивач, -ча, м. Инструментъ, которымъ вибиваютъ бобрики (Cм.).
Розчовпнути, -ну, -неш, гл. = розчовпати. Та що це ви балакаєте, що я й не розчовпну? Не розчовпну, що ти пророчиш.
Угрузати, -за́ю, -єш, сов. в. угрузти, -зну, -неш, гл. Вязнуть, завязнуть. Так кінь по коліна і вгруз у землю.
