Бирка и бирька, -ки, ж. 1) Овца. 2) Шкура овечья, мерлушка. 3) шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. 4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. 5) = багнітка. 6) Сосновая шишка. 7) Родъ дѣтской игры. 8) Животное: стоногъ, тысячерогъ.
Гусни́к, -ка́, м. Гусятня, гусиный хлѣвъ.
За́рязь, -зі, ж. Раст. Hieracium aurantiacum.
Їжа, -жі, ж. Ѣда.
Кропівник, -ка, м. У гуцульскихъ древорубовъ: рабочій, поливающій водой деревянный желобъ, но которому съ горы внизъ спускается дерево.
Кувакання, -ня, с. Крикъ грудного ребенка.
Лупа́ти 2, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав.
Мій, мого́ (моє́го), моє́му, (мо́му, мойму́), мѣст. Мой.
Рінник, -ка, м. пт. оляпка, водяной воробей, Cinclus aquitaticus.
Роздивитися Cм. роздивлятися.
