Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

троста

Троста, -ти, ж. Родъ накожной болѣзни у лошадей: растрескивается кожа и сочится изъ ранки кровь, которая также называется троста. Полт.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 287.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРОСТА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТРОСТА"
Борзити, -жу, -виш, гл. Торопить. Бѣл.-Нос.
Гірчиця, -ці, ж. 1) Горчица (растеніе и приправа). Камен. у. Вх. Пч. І. 13. 2) Горькій грибъ. Угор. 3) — польова. Раст. Sisymbrium Sophia. L. ЗЮЗО. І. 136.
Жало́бний 2, -а, -е. Траурный.
Зацвіріньча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = зацвірі́нькати. Употребляется также, когда рѣчь о дѣтскомъ говорѣ: Христос воскрес! — зацвіріньчала дітвора. Сим. 206.
Зві́сть, -ти, ж. = звістка. Ходять негарнії звісти. КС. 1882. V. 362. Не вийшла Галютонька, вийшла його свість, ой винесла королевичу да невеселу звість. Чуб. V. 771.
Коловатниця, -ці, ж. = коловатень. Гол. Од. 35.
Межува́тися, -жуся, -єшся, гл. Размежевываться.  
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря. Шух. І. 235.
Припалий, -а, -е. Припавшій, покрытый. Скло, припиле порохом. Левиц. І. 234.
Скляп, -пу, м. Обрубокъ дерева, заостренный съ одного конца и плоскій съ другого, — употребляется для игры того же имени. Чуб. III. 98.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТРОСТА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.