Воратися, -рюся, -решся, гл. При паханьѣ своего поля прихватить чужаго.
Героїчно нар. Героически. Український дух виступив на своє діло жизні героічно.
Золотарь, -ря́, м.
1) Золотыхъ дѣлъ мастеръ. Золотарь, золотарик, скуй мені персник. Сусіди кажуть, що нема вдома, що пішов до золотаря.
2) Насмѣшливое названіе очистителя отхожихъ мѣстъ. Ум. золота́рик.
Лопу́цьок, -цька, м. Молодой мягкій стебель растенія, употребляемый въ нищу. Хиба моя душа з лопуцька, — не хоче того, чого й людська.
Любе́ць, -бця́, м. 1) = люби́сток. Чи ти мене, моя мати, в любцю не купала, що ти мені, моя мати, долі не вгадала. 2) Милый. Ой як любця не любити, коли очки чорні!
Напова́житися, -жуся, -жишся, гл. Приложить усилія, старанія. Як не наповажишся, то не буде з того нічого.
Оріхарка, -ки, ж. = оріхарь.
Позашиватися, -ваємося, -єтеся, гл. Зашиться (во множ.).
Привушний, -а, -е. привушні серги. Серьги маленькія, находящіяся при самомъ ухѣ. Куплю собі сережки привушні.
Родатися, -даюся, -єшся, гл.
1) Родниться, вступать въ родство.
2) Поддерживать родственныя отношенія, признаваться въ родствѣ. Старі повмірали, а молоді не дуже вже родаються. Хто з нами родається, той і родич нам.
