Биньо I, -ня = Биня.
Гладчати, -чаю, -єш, гладшати, -шаю, -єш, гл. Полнѣть, толстѣть, жирѣть. Гладчаєш що-дня, — ні вроку тобі.
Густи́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Гудѣть. Грім гуде. Аж земля гула під ногами. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Дощечка густиме та гуркатиме. Шумить, гуде вітер по дуброві. 2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Гуде сумно одуд. 4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. 5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить.
Зав'я́нути и зав'я́ти, -в'я́ну, -неш, гл. Завянуть, увянуть. Може він таку пісню знає, що як би заспівав, то й волос би зав'яв. Одно зацвіла, а друге зав'яло, навіки зав'яло.
Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. Катерина з болящої і очей не зводить. — з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Аж він мене молодую із умочка зводить. — з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. — з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. Не посмів і очей звести на Зіньку. Без трепету зведеш на його очі. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. Звів корогву. Лисий віл усіх людей звів. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Чорт не спить, але людей зводить. Так ви мене звели в моїй надії. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. Тільки готове зводить. 8) — дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. 175. А ви дайте мені дух звести. 9) — очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. 10) — на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули.
Метну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ метатися. Броситься, устремиться. Метнулась я та двері всі попричиняла. До ляса мов ляхи метнулись. Бог не попустив великого гріха, так ви метнулись тоді старого чоловіка обіжати.
Напри́ндитися, -джуся, -дишся, гл. Надуться, напыжиться. Наприндилась, надулася, чому в кожух не вдяглася.
Опрацювати, -цю́ю, -єш, гл. Обработать.
Поторгати, -га́ю, -єш, гл. Подергать. Зійшла вона з дочкою на рундук, поторгала дверми, — ні духу не чути. Хоть би були поторгали (собаки), хоть би були з'їли, в мене тоді опріч тебе чотирі седіли.
Увігнатися, уженуся, -нешся, гл. = угнатися. Москалі в коршму увігнались.
