Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опір 1

Опір 1, опо́ру, м. Сопротивленіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 57.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПІР 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПІР 1"
Блинець, -нця, м. = млинець. Рудч. Ск. І. 35.
Вилляти, -ляю, -єш, гл. — вилити. Де ж тая барилочка, що виллята горілочка? Грин. ІІІ. 661.
Згорну́ти, ся. Cм. згортати, -ся.
Зціплювати, -плюю, -єш, сов. в. зціпити, -плю, -пиш, гл.зуби, руку. Стискивать, стиснуть, сжимать, сжать.
Попідкручувати, -чую, -єш, гл. Подкрутить (во множествѣ).
Похарцизувати, -зу́ю, -єш, гл. Поразбойничать.
Пужално, -на, с. Кнутовище. Рудч. Чп. 245. Іде чумак дорогою, на пужално й упірається. Рудч. Чп. 203.
Тать сз. = тат. Гол. III. 412, 414.
Тягака, -ки, м. Бродяга. Козел. у.
Шантавий, -а, -е. = шанталавий. Вх. Лем. 484.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПІР 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.