Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опачина

Опачина, -ни, ж. 1) Весло на гребномъ суднѣ. Вас. 186. Половину козаків у окови до опачин посади. Макс. 2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Пирят. у. Треба опачини — мостити греблю. Борз. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 56.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПАЧИНА"
Бічний, -а, -е. Боковой. Желех.
Вапенник, -ка, м. = вапельник. О. 1861. І. Слов.
Висмажувати, -жую, -єш, сов. в. висмажити, -жу, -жиш, гл. Выжаривать, выжарить, вытапливать, вытопить (жиръ).
Віве́риця, -ці, ж. Бѣлка. Гал.
Властиво нар. 1) Свойственно. Желех. 2) = власне.
Заладна́ти, -на́ю, -єш, гл. = залагодити. Стріха в його добре попрогнивала і мохом пообростала: треба заладнати. Г. Барв. 14.
Ло́нька, -ки, ж. Ложка. Встрѣчается только въ слѣд. пословице: Добра кванька, та нема лоньки, — хиба буду полькам. Ном. № 11968.
Плац, -цу, м. 1) Вообще мѣсто и въ особенности, гдѣ прежде было жилье. Чуб. VI. 304, 404. 2) Площадь. Грин. II. 75.
Цилюрик, -ка, м. Цырюльникъ. Федьк.
Цюць! меж. Такимъ крикомъ гонятъ свиней. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПАЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.