Букодірча, -ча́ти, с. Птенецъ зяблика.
Виколупувати, -пую, -єш, сов. в. виколупати, -паю, -єш, виколупнути, -ну, -неш, гл. Выковыривать, выковырять. Хоч із-за нігтя виколупни, та дай.
Виляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Вилять. Виляє уже, як той пес.
2) Уклоняться отъ работы. Виляти молотникові не можно.... трах-трах, трах-трах, — не оставайсь! Поли, поли, та, Марушко, поли, не виляй.
Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде — вороти вузькі. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Ум. ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка.
Грудови́й, -а́, -е́. На возвышенномъ мѣстѣ растущій (о травѣ: Cм. Груд). Сіно грудове добре — води й не бачило.
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо.
Малодосві́дній, -я, -є. Малоопытный. Діти малодосвідні.
Піврік, -ро́ку, м. Полугодье. За півроку чинш.
Приший-хвіст, -хвоста, об. Прихвостень.
Тулуб, -ба, м. Туловище. Текли річки все кровавиї, мостили мости все тулубами, козацькими все головами. (У відьом) тільки душа вилітає, а тулуб їх зостається. Ум. тулубе́ць.
