Віну́ти, -ну́, -не́ш, гл. = війнути. Не чорна хмара налітала, не буйні вітри вінули, як душа козацька молодецька з тілом разлучалась. Вітрець не віне́.
'Дпе́рти, -ся, гл. Сокращ. изъ одпе́рти, -ся при предшествующей гласной.
Закругли́ти, глю́, -лиш, гл. Округлить. Вікно зверху трохи закругляне.
Набо́жний, -а, -е. Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній.
Підмайстер, -стра, м. Подмастерье.
Попанувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Погосподствовать, поцарствовать, побыть бариномъ. І над нашим ще народом ще хоть трохи попануй. Як би тобі довелося в нас попанувати. 2) Поблагопріятствовать, подѣйствовать. Тепер весна попанувала на ярину.
Прикліп, -лепу, м.
1) Придирка, прицѣпка. Гляди, щоб не було іще приклепу.
2) Предлогъ, поводъ. Як би який прикліп, щоб зайти до попа.
Пустопаш нар. Безъ пастуха. Ходять коні пустопаш. Тоді вони коней пустопаш попускали. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш.
Угрівати, -ва́ю, -єш, сов. в. угріти, -рію, -єш, гл. 1) Пригрѣвать, пригрѣть, нагрѣвать, нагрѣть. А сонце гріє все та грів помаленьку; угріло Божий світ. Ледачого і кожух не вгріє. 2) Разгорячать, разгорячить. Угріти коня. 3) Только сов. в. ударить. А він його як угріє в потилицю. Як угріє змія, то той по шию і ввійшов у мідний тік.
Уклонятися, -няюся, -єшся, сов. в. уклонитися, -нюся, -нишся, гл.
1) Кланяться, поклониться. Матері старенькій низенько в ноги вклонімось. Не вклонюсь багачу, бо сам хліб молочу.
2) Поклоняться, поклониться. Не вклоняйсь чужому ідолу німому.
