Балясник, -ка, м. Балагуръ, болтунъ.
Берце, -ця, с.
1) = берца 1 = бер = кладка.
2) = орчик.
Возовий, -а, -е. 1) Телѣжный. Возове колесо.
2) Упряжной. Да сто коней верхових, а сімдесят возових.
3) Проѣзжій, ѣдущій возомъ. Да брали мито-промито: од возового по пів-золотого, ой пішого пішеницї по три денежки мита брали.
4) шлях возовий. Проѣзжая дорога.
Задави́ти, -влю, -виш, гл. Задушить, задавить. Таки Бог походив, вовк кобилу задавив. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Нудьга його задавила на чужому полі.
Ляск, -ку, м. Звукъ хлопанія, щелканія. Що це за ляск? — Це на ставку хтось стріляє. Батіг без ляску.
Повозитоньки гл. ум. отъ повозити. Наставляв копок, як на небі зорок; наставляв стогів на чотирі рогів. Чим же тоє повозитойки? Тими волами, як соколами.
Привичка, -ки, ж. Привычка. Ум. приви́ченька.
Складка, -ки, ж. Складчина. На й моїх пять грошей до складки, щоб було десять.
Флудець, -дця и флудик, -ка, м. Часть ткацкаго станка, иначе сват, цьвак.
Шаг, -га, м. Грошъ, 1/2 копейки. Ні шага грошей. Був шаг, та в кешені розтерся. Ум. шажок. Оттак наші сіромахи жидів обманюють; виніс сім мішків із погреба, та шажка й луп!
