Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

накришка

На́кришка, -ки, ж. 1) = накривка. Накришка на діжку. Конст. у. 2) Квадратная сѣтка (каждая сторона 1 1/2 — 3 арш), натянутая на два взаимно перекрещивающіеся деревянные обруча, прикрѣпленные къ ручкѣ (держаку); опускается въ воду въ горизонтальномъ положеніи и употребляется для накрыванія карповъ въ то время, когда они трутся по мелямъ. Браун. 15).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 497.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКРИШКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАКРИШКА"
Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Н. п. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.
Зворухну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Тронуться съ мѣста, шевельнуться. 2) Всколыхнуться; засуетиться. Мати Божа! Увесь будинок зворухнувся: білити, мити, прибірати... Панночки сподіваємось! МВ. (О. 1862. III. 35).  
Лихта́рь, -ря́, м. = ліхтарь. Піддружий каганець з-за печі, в лихтарь поставивши, несе. Алв. 56. Ум. лихтарик.
Одноліток, -тка, м. 1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. КС. 1883. II. 372. 2) Имѣющій годъ отъ роду. 3) Однолѣтнее растеніе. (Сумск. у.) Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Чуб. Гнучкий одноліток лози. Шевч.
Однорук, -ка, м. 1) Человѣкъ съ одной рукой. 2) Небольшой кузнечный молотъ. Сумск. у.
Перепартачити, -чу, -чиш, гл. Испортить работу или предметъ какой либо, работая надъ нимъ; плохо сдѣлать.
Позабріхуватися, -хуємося, -єтеся, гл. Завраться (о многихъ). Позабріхувались уже ви так, що далі нікуди.
Принатурити, -ся. Cм. принатурювати, -ся.
Спухнути, -хну, -неш, гл. Опухнуть. Від голоду.... спухли. Гн. II. 246.
Щеня, -няти, с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324. 2) Волченокъ. Вх. Лем. 487. 3) Небольшой бѣлый волдырь, который, согласно народному вѣрованію, появляется подъ языкомъ животнаго, укушеннаго бѣшеной собакой; изъ созрѣвшихъ щенят выходятъ червячки, проглотивъ которые скотина бѣсится. Драг. 31. Мил. М. 27. 4) зінське щеня. Слѣпышъ, Mus typhlus. Зле, як зінське щеня. Ном. № 2886. Ум. щенятко.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАКРИШКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.