Відмити, -ся. Cм. відмивати, -ся.
Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Заку́страний, -а, -е. Взъерошенный, всклокоченный. Одутлуватий, закутраний, він стояв серед хати, понуро оглядаючи кругом себе.
Либ меж. Выражающее толчекъ. Либ Панька в око, — а він і так сліпий.
На́дголодь нар. Впроголодь. Усе, бувало старий їсть небагато, надголодь, щоб ще їсти хотілось.
Облаз, -зу, м. Стремнина, крутизна, обрывистая скала, обрывъ.
Підсукувати, -кую, -єш, сов. в. підсука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить, подворачивать, подворотить (рукава, брюки). Штани вибійчані, підсукані аж до колін.
Поволочити, -чу́, -чиш, гл. = поволокти. Поволочено по сінях.
Пробілуватий, -а, -е. Бѣловатый. Пробілуваті вовки зімою. У того хлопця на голові волосся було пробілувате, наче зовсім біліє.
Пухир, -ра, пухи́рь, -ря́, м.
1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали.
2) Пузырь.
3) Мочевой пузырь.
