Виливатися, -ваюся, -єшся, сов. в. вилитися, -ллюся, -ллєшся, гл. Выливаться, вылиться; изливаться, излиться. Вилилась вода. Пісня так і виливається із самого серця. Вилилась як з воску в матір.
Збу́ток, -тку, м. 1) = збут. 2) Исполненіе.
Підгейстер, -тра, м. Часть воза: крѣпкая жердь, одинъ конецъ которой прикрѣпленъ къ нижнему концу шворня, а другой къ задней оси; онъ охраняетъ шворень отъ поломки.
Порозсипати, -па́ю, -єш, гл. Разсыпать (во множествѣ). Порозсипав гроші. Порозривають подушки, порозсипають пір'я по хаті.
Похилий, -а, -е. 1) Склонившійся, наклоненный, наклонный. Похилеє та дерево та ялина. На похиле дерево і кози скачуть. Гора похила до річки. Він горбатий, а я похила, тим я його полюбила.
2) Покорный.
3) О лѣтахъ: преклонный. Ще ж бо ти на світі у похилих літях не зовсім одиниця.
Притул, -лу, м. = притулок.
Стебелечко, -ка, с. Ум. отъ стебло.
Сторчовий, -а, -е. 1) Отвѣсно стоящій, перпендикулярный, стоящій ребромъ, стоячій. Сторчова скиба на нашій землі при оранці краще ніж лежача, бо земля дуже пириївата. Сторчовий комір.
2) сторчова хата. Хата, выстроенная изъ поставленныхъ стоймя бревенъ.
Туркот, туркут, -та, м.
1) Порода голубя, турманъ. Ходить туркот волохатий. Попотурчи, туркоте. Позирав, ходив як туркут, голуб волохатий.
2) Ворчунъ, сварливый человѣкъ.
Улогий, -а, -е. Ровный, плоскій безъ возвышеній. Улоге поле. Улоге землище. уло́га гора. Гора съ некрутымъ подъемомъ.
