Гряни́читися, -чуся, -чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каже: «сюди!» Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Лемі́ш, -ша́, м. 1) Сошникъ, лемехъ (въ плугѣ). Чому ви, хлопці, не орете? — Да, дядьку, свято — Яке свято? — Чересло й леміш ізнято. Може викую я з його до старого плуга новий леміш і чересло і в тяжкі упруги, може, зорю переліг той. Зробив з лемеша швайку. Испортилъ дѣло, гора родила мышь. Ум. леме́шик.
Нахідка, -ки, ж. Находка. Учись, сину, на старість буде як нахідка.
Низькорослий, -а, -е. 1) Низкорослый, малорослый. Комиш низькорослий.
2) Низкій. Сю старосвітську низькорослу хату.
Носатенький, -а, -е., Ум. отъ носатий.
Нудко нар. = нудно. Нудко мені, тяжко мені, — ні з ким розмовляти.
Розбійниченько, -ка, розбійничок, -чка, м. Ум. отъ розбійник.
Умерлий, -а, -е. Умершій. Поможе, як умерлому кадило. Горить, як за умерлого душу.
Уповивати, -ваю, -єш, сов. в. уповити, -в'ю́, -єш, гл. Обматывать, обмотать, завернуть, запеленать. Вповила добре мішок рядном. І в китайку вповила.
Цідило, -ла, с. Кусокъ полотна, сквозь который процѣживаютъ творогъ.
