Байка, -ки, ж.
1) Басня. «Кажи казки!» — Не вмію. — «Кажи байки!» — Не смію. — «Кажи сякої-такої небилиці»! Не все те правда, що байка каже. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки.
2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Байка плавати, але як би казали нурка дати.
3) = бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Ум. баєчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі.
Ватажний, -ного, м. = ватажок.
Верзтися, -зеться, гл. безл. Грезиться. Як снеться, то й верзеться. Ой не спала я, все верзлась мені нічка темная.
Доволочи́тися, -чуся, -чишся, гл. Дошляться. Було собі дві волоцюги і доволочились до того, що вже їсти нічого.
Крайник, -ка, м. В нашого пана, пана крайника, писано, ей писано, злотом му терем ткано.
Лебедик, -ка, м.
1) Ум. отъ лебідь. Біліє, як лебедик на воді проти сонця.
2) Родъ игры. Хоч у хрещика гуляє, хоч у лебедика бігає — усе не довго.
Мимохі́дь нар. Мимоходомъ.
Очечко, -ка, с. Ум. отъ око.
Пинхва, -ви, ж. Грубая шалость: сворачиваютъ бумажную трубку, вкладываютъ туда кусочекъ ваты, зажигаютъ и вдуваютъ этой трубкой дымъ въ носъ спящаго. пинхви дати. Озадачить, сконфузить. Задав пинхви. Не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочхавсь. Cм. тимфа.
Прибір, -бору, м. 1) Одежда, нарядъ. Краща дівчина твоя всіх, на їй приборі більше всіх. 2) Одѣваніе, наряжанье. Хиба мені до прибору? Аби гарної. Косу заплетемо, — які ж тут прибори? Та й до церкви, та й т рушник. Вообще приготовленія къ чему либо (свадьбѣ, празднику) и необходимыя для этого вещи. Треба ж таки прибраться к весіллю; хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба. — Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш Возний... на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне. 3) Узорная вышивка цвѣтными нитками по лацкану полушубка.
