Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лемич

Ле́мич, -чу, м. Раст. Alnus viridis. Лв. 96. Cм. леліч.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 355.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕМИЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕМИЧ"
Гаврях, -ха, м. = ховрах. Драг. 241.
Гайдарик, -ка, м. Ум. отъ гайдарь.
Гурко́та́, -ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыканіе. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.
Дрімни́виці, -виць, ж. мн. = дрімливиці. Мил. 34.
Засо́ватися, -ваюся, -єшся, гл. Засоваться, задвигаться. Стара засовалася на місті, мов її що вкусило. Мир. Пов. II. 47.
Лузавий, -а, -е. ? По чім ти пізнала, ща нас так назвала? — По кониках лузавих, сіделечках червоних. Чуб. V. 965.
Плач, -чу, м. Плачъ.
Побут, -ту, м. = побит. К. Кр. 18. У такому побуті бажали Иван з Мотрею своїх діток зростити. Мир. ХРВ. 127.
Пообсмоктувати, -тую, -єш, гл. Обсосать (во множествѣ).
Табівка, -ки, ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ. Шух. I. 121, 128, 279.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЕМИЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.