Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

лемачка

Лема́чка, -ки Малорусска изъ Венгріи, жительница долинъ за Бескидами. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 354.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕМАЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЛЕМАЧКА"
Бовкало, -ла, с. 1) Языкъ у колокола. 2) Глупый болтунъ.
Дзбан, -ну, м. = Джбан. У мене грошів дзбан. Чуб. V. 920.
Зали́ти, -ся. Cм. залива́ти, -ся.
Занори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. О мышахъ: заскрестись въ норѣ. Занорили миші під помостом.
Зачу́чверіти, -рію, -єш, гл. Зачахнуть, закорявѣть.
Карпульці, -ців, м. мн. Блокъ въ ткацкомъ станкѣ. МУЕ. III. 19. Cм. начиння.
Курах, -ха, м. = курій. Желех.
Лука́во нар. Лукаво, коварно. Чуб. І. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен.
Місце́вість, -вости, ж. Мѣстность. Желех.
Хутра, -ри, ж. Внутренняя обмазка печи.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЛЕМАЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.