Ворожити, -жу, -жиш, гл.
1) Гадать; колдовать. Хто ворожить, той душею наложить.
2) — коло чого. Возиться съ чѣмъ, что-то дѣлать съ чѣмъ. Ночліжники бачили, що такі то коло тих коней ворожили і щось нишком балакали.
Гнеть нар. = гнет. А ту гнеть потопа буде.
Книгарь, -ря, м. Книжный торговецъ, книгопродавець. За поміччу ш. п. Кожанчикова, що не тільки яко книгарь, але яко правдивий... приятель покійників прийнявся за сю справу, друкується тепер усе. .
Ковати, кую́, -є́ш, гл. = кува́ти.
Повечеряти, -ряю, -єш, гл. Поужинать. Дай мені, милесенький, повечеряти, повечерявши, ляжемо спати.
Погребнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Гребнуть весломъ. Харон не зараз схаменувся, разів з чотирі погребнувся і з каючком причалив к ним.
Посев, -сла, м. = посел. Послали посла аж под Парну, поймав же посев турчанина.
Ранґ, ґу, м. = ранг.
Синявка, -ки, ж. 1) Стоячая вода, болото, лужа. 2) мн. Раст. Knautia arvensis coult.
Терпець, -пцю, м. Терпѣніе. Еге! терпи, — що терпець увірвався. Багач не має терпцю, приходит знову і знову.