Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волічка

Волічка, -ки, ж. Шерстяныя нитки для вышиванья, гарусъ. Гол. Од. 73, 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКА"
Бобище, -ща, м. Ув. отъ біб. ЕЗ. V. 149.
Віджити Cм. відживати.
Зала́годити Cм. залагоджувати.
Млина́рський, -а, -е. Мельничій.
Негідь, -годі, ж. Дрянь, негодное, мерзкое. І покинули вони яко негідь багатства свої. К. Грам. 54.
Немошний и немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. МВ. (О. 1862. І. 100). Думки... підрізують немощну силу. Мир. Пов. І. 27. І немощну мою душу за світ посилаю. Шевч. 263. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись. Г. Барв. 502.
Окоренитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому? Конст. у.
Передівувати, -вую, -єш, гл. Продѣвствовать, прожить дѣвушкой.
Узголов'я, -в'я, с. Изголовье. Вх. Зн. 73. Те місце (в горах), де кам'яна постіль мостилася — крейдяний обвал, а на йому менший, як узголов'в. МВ. ІІ. 159.
Черпітиха, -хи, ж. = черпіта. Вх. Зн. 80.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛІЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.