Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волічка

Волічка, -ки, ж. Шерстяныя нитки для вышиванья, гарусъ. Гол. Од. 73, 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКА"
Варгатий и варґатий, -а, -е. Губастый. Желех.
Гайдабурити, -рю, -риш, гл. Разбойничать. Коли б ти не гайдабурив — всяк сидів би тихо. К. Дз. 125.
Гу́сячий, -а, -е. Гусиный, гусячій. Беруть кістку з гусячого крила. Чуб. ІІІ. 99.
Дядини́, -ди́н, ж. мн. Вторникъ на первой недѣлѣ послѣ пасхи, въ который поминаютъ дядей и тетокъ. Екатер. у. (Залюбовск.).
Змилка, -ки, ж. Ошибка. Угор.
Каменний, -а, -е. Каменный. Попід гору каменную покопали шанці. Коцип.
Підпомошник, -ка, м. 1) Помощникъ. К. КР. 21. 2) Крестьянинъ, на обязанности котораго лежало, вмѣстѣ съ нѣсколькими другими, снарядить козака въ походъ. Инші зостались козацькими підпомошниками, що двадцять, тридцять чоловік одного козака споряжають. К. ЧР. 198.
Позбуджати, -джаю, -єш и позбуджувати, -джую, -єш, гл. Разбудить (многихъ).
Почеркеситися, -шуся, -сишся, гл. Очеркеситься. Чоловік мій воював-воював, та так почеркесився, шо не розберу вже шо і балака. Мнж. 171.
Танчик, -ка, м. Ум. отъ танець.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛІЧКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.