Величати, -ча́ю, -єш, гл.
1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Один одного звикли добродіями величати.
2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи.
Відмінювати, -ся, гл. = відміняти, -ся.
Критися, криюся, -єшся, гл.
1) Покрываться. У неділю вранці рано поле, крилося туманом. Улиці, базари крились трупом, плили кров'ю.
2) Скрываться, прятаться. У сизому тумані крилося село. І позад базару через мертвих nереступа, криється в пожарі за костьолом. Вона од мене, здається б, не крилась. Сама пішла до його, пішла не криючись.
Льос, -су, м. Жребій; судьба; удѣлъ, участь. Єдну шату Христову пошарпали, а о другій кидали льоси. Я в тому невинна, льос тому владає, заказує рідний отець і мати не дає. — На що ж, невдачнице, на льос нарікати? Лучче сказать: нехороший, не можу кохати.
Наката́ти, -та́ю, -єш, гл. Сдѣлать чего-либо много. Ой напив, нагуляв, на сто рублів накатав.
Опівдні, опівдня́, нар. Въ полдень. Прилетів опівдні до того чоловіка.
Перескік, -ко́ку, м. Прыжокъ при перепрыгиваніи черезъ что. Свинячий перескік. пішли грати на перескоки. Стали играть въ перепрыгиваніе.
Повільність, -ности, ж. Медленность, умѣренность въ движеніяхъ.
Поманеньку, поманесеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Попонудити, -джу́, -диш, гл. Томиться много, тосковать. Cм. нудити. Що я попотужила, що я світом попонудила.
