Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волиняк

Волиняк, -ка, волинянин, -на, м. Житель Волыни.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 249.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛИНЯК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛИНЯК"
Бабача́, -ча́ти и бабаченя́, -ня́ти, ср. Дѣтенышъ сурка. Шейк.
Блювачка, -ки, ж. = блювання. Желех.
Гардовина, -ни, ж. = гордовина. ЗЮЗО. І. 141.
Заложа́тися, -жа́юся, -єшся, гл. Биться объ закладъ. Черк. у.
Новонастання, -ня, с. Пакибытіе. Пійшовши слідом за Мною, у новонастанню... сядете також на дванадцяти престолах. Єв. Мт. XIX. 28.
Оточатися, -ча́юся, -єшся, оточуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. оточи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Окружать, окружить себя.
Повічайка, -ки, ж. = повіка. Вх. Уг. 260.
Тябрити, -брю, -бриш, гл. = тябричити. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Фараґівча, -чати, с. Топорикъ. Вх. Зн. 74.
Чапак, -ка, м. Надсмотрщикъ за косарями. Вх. Лем. 481.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛИНЯК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.