Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Ге! I меж.
1) Э! Ге, сякі-такі! Мене хочуть воювати, а ви нічого не знаєте.
2) Понуканье для коровы, то же, что и гей.
Догодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. догодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Докармливать, докормить. Догодуй бжолу до Івана (19 апр.), то вона наряде тебе як пана. 2) Довоспитывать, довоспитать. А мене пан взяв догодувати. Я виросла, викохалась у білих палатах.
Єпи́скоп, -па, м. Епископъ. Хто приїхав? — рознеслось по залі. — Ректор академії! єпископ! митрополіт.
Жа́тися I, жну́ся, жне́шся, гл. Жаться, быть пожинаемымъ. Рутульці з криком в город пруться, як од серпа колосся жнуться.
Колій, -лія, м.
1) Мясникъ, рѣжущій свиней. Херсон. г.
2) Эпитетъ гайдамакъ. А коліям нічим стрілять — куль нема. К.
Нашорошувати, -шую, -єш, сов. в. нашорошити, -ро́шу, -шиш, гл. Настораживать, насторожить. Еней наш нашорошив вуха. А Залізняк попереду нашорошив уха.
Невдогад нар. Невдомекъ.
Сторожко нар. Осторожно.
Хапанина, -ни, ж.
1) Хватанье, расхватыванье.
2) Взяточничество постоянное.
3) Спѣшка, торопливость.
