Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

волічковий

Волічковий, -а, -е. Гарусный. Хотин. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 250.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОЛІЧКОВИЙ"
Бузун, -на, м. Низшій сортъ соли (съ примѣсью грязи). Радом. у.
Го́нір, -нору, м. = Гонор. Стор. МПр. 46.
Єни́ченько, -ка, м. Ум. отъ яничар? Турки-єниченьки. АД. І. 148.
Залютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Запаять. 2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. ІІ. 163.
Зате́мне́ння, -ня, с. Затемненіе, помраченіе. Затемнення історії. К. Кр. 23.
Катун, -на, м. 1) Солдатъ. Як піду я у катуни, катуником буду. Гол. III. 122. 2) Раст. Gipsophila paniculata L. Cм. перекотиполе. ЗЮЗО. І. 124.
Кривулястий, -а, -е. Зигзагообразный. кривуляста плахта. Плахта съ узоромъ въ видѣ кривулі. КС. 1893. XII. 448.
Кужмарки, -рок, мн. = кузьмірки. Ив. 49.
Примушування, -ня, с. Принужденіе.
Хохля, -лі, ж. Жердь, съ привязаннымъ къ ней канатомъ невода, пропуская которую отъ проруби къ проруби подо льдомъ, тянуть неводъ. Вас. 187. Браун. 11.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОЛІЧКОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.