Відвійок, -йка, м., иногда во мн. ч. відвійки. Щуплое зерно, которое при вѣяніи падаетъ въ срединѣ между мякиною и полновѣснымъ зерномъ. Бідний (сіє) самий послід, уже одвійок од пшениці.
Вузісінький, -а, -е. Совершенно узкій.
Доморя́дник, -ка, м. = доморядця.
Жу́жель, -лі, ж. = жужелиця. Земля така суха, як жужель.
Здо́бритися, -рюся, -ришся, гл. Умилосердиться, проявить доброту. Підпроси... щоб не дуже бив, а може здобриться, по кожушку тільки буде ляпати.
Кашляти, -ляю, -єш, гл. Одн. в. кашляну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Кашлять, кашлянуть. Хтось за ворітьми почав кашляти. Коли ведмідь кашлянув, — ждати, що зареве.
Личако́вий, -а, -е. Мочальный, лыковый. Убогі носили личакову одежу. Скидають личакову драну свиту.
Повиплюндровувати, -вую, -єш, гл. Истребить, опустошить (во множествѣ).
Роспуста, -ти, ж. 1) Распущенность, своеволіе. дати роспусту. Распустить, избаловать. Мала вдова їдну дочку, дала її роспусточку. 2) Развратъ, распутство. Ум. роспустонька, роспусточка.
Тобілка, -ки, ж. = табівка.
