Відбірати, -раю, -єш, сов. в. відібрати, відберу, -реш, гл. Отбирать, отобрать, отнимать, отнять. Іди, жоно, до матері віно відбірати. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Стали ляхи від козацьких комор ключі відбірати. Ти більше не будеш відбірати у мене душу. 2) Получать, получить. Відібрав і від їх листи. 3) Отбирать. Відбери жовті гурки на насіння, а зелені посоли.
Відтикати I, -каю, -єш, сов. в. відіткнути, -ну, -неш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх.
Говіронька, -ки, ж. Ум. отъ говірка.
Зоп'ятитися, -чуся, -тишся, гл. Остановиться. Тоді віл зоп'ятився і не став іти до його. Як скажеш, пісні він тобі віддав, то пан і зоп'яти́ться.
Казанина, -ни, м. Одинъ котелъ, плоховатый котелъ.
Мизги́рь, -ря́, м. Тарантулъ.
Пил, -лу, м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Ум. пилок, пилочок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик.
Помісті нар. Вмѣстѣ. Там же біля того шинку стоїть і другий шиньок, там помісті стоїть.
Прокаженний, -а, -е. Прокаженный. Приходить до його прокаженний.
Циганя, -няти, с. = циганча. Сидить бідне циганя, попхинькує стиха. Ум. циганя́тко.
