Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вельґоґор

Вельґоґор, -ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЬҐОҐОР"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕЛЬҐОҐОР"
Биньо II, -ня, м. Плакса. Желех.
Гіркнути, -ну, -неш, гл. Дѣлаться горькимъ, горькнуть.
Грапи́ня, -ні, ж. Графиня. Левиц. Пов. 316, 337. Мир. ХРВ. 333.
Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку нар. Ум. отъ додому.
Закаблу́чити Cм. закаблучувати.
Клейгов! меж. Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: берегись! Шух. І. 179. Cм. кінатов.
Підгір'я, -р'я, с. Подгорье, мѣстность у подошвы горы. Чуб. III. 431. К. МХ. 31. На луках був сінокос аж до гори, а підгір'я орали під хліб, на горі була толока. Павлогр. у.
Побути, -буду, -деш, гл. Побыть. Ото побув півроку та задумав жениться. Рудч. Ск. Трохи побув у лісі та й раненько вернувся. Рудч.
Тюпати, -паю, -єш, гл. Ходить мелкими шажками; ѣхать медленно. Як хоч, мала: хоч біжи, хоч тюпай. Ном. № 13674. Проти нас тюпа чоловік верхи. О. 1862. VIII. 27.
Чля нар. Прилично. Що кому чля. Ном. № 13912.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕЛЬҐОҐОР.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.