Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

слупик

Слупик, -ка, м. Переплетъ для стекла (въ окнѣ). Вас. 149.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 153.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛУПИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СЛУПИК"
Гріхува́ти, -ху́ю, -єш, гл. — на ко́го. Считать виновнымъ кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Харьк. г.
Жирої́д, -да, м. Кровопійца, живодеръ. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу. Стор. І. 154.
Заволоть, -ті, ж. Родъ рыболовной сѣти. Вх. Уг. 238.
Задобі́дній, -я, -є. Предобѣденный. Задобідня година. О. 1862. І. 81.
Кажний, -а, -е. = кожний. Та за се по три поклони кожному святому покладав. Срезн. Запор. Стар. Ум. кажнесенький. Cм. кажніненький, кажнісінький.
На́віч (кому), нар. Предъ глазами, на глаза. Покликали судді Івана Процькові навіч.
Хорма, -ми, ж. = хворма. Черниг. у.
Цюцяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. мочиться.  
Часок, -ску, м. Ум. отъ час.
Щавити, -влю, -виш, гл. = чавити.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СЛУПИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.